Миколай про тебе не забуде
Святково прибраний зал: стіл покритий скатертиною, два
ліжечка, на столі – ікона.
Дитина 1
Котилося колесо та й
стало в дворі:
А вже наше сонечко
змаліло в горі.
Стала нічка темная –
довга, як зима.
Ходить попід вікнами
заспана пітьма.
Не ходи під вікнами,
діток не буди –
Знов вернеться
сонечко юним, молодим.
Дитина 2
А щоб діткам затишно в білих снах жилось –
Ходить, ходить лагідно тої ночі хтось:
Хтось несе даруночки сонним діточкам, –
Знає він і відає, хто на що чекав.
Кому гарну лялечку, а кому – санки,
Кому теплу шапочку, кому – чобітки.
Дитина 3
А ще добру посмішку в
усмішку вкладе –
Щоб були щасливими
діти увесь день.
Щоб були здоровими
діточки рідненькі –
Для землі, для
сонечка, для тата і неньки.
Не покине діточок у
пітьмі ніколи –
Щедрий, милий,
люблячий наш дідусь Микола.
Дія
1
Мама. Ось і
закінчився день. На славу ми попрацювали, ви мені дуже допомогли, були добрими
і слухняними, – тому до нас обов’язково прийде Святий Миколай.
Дочка. А хто такий святий Миколай, мамо?
Мама. Колись
давно-давно, більше тисячі років тому, ріс в одній родині хлопчик –
добрий-предобрий, слухняний-преслухняний, як ангелочок. А виріс – став
священиком. Всіх любив, бідним і немічним допомагав. Старався це зробити так,
щоб ніхто не здогадався, що це робить він.
Дочка. І це йому вдавалося?
Тато. Так. Ось в
одному селі жила дуже бідна сім’я. Діти росли сиротами, бо тяжка хвороба забрала у них маму. Батько
журився, але молився Богу і діточок того навчав. Миколай бачив ту біду і однієї
темної ночі, коли всі навколо спали, тихесенько підкрався до тої хати, відкрив
вікно і поклав мішечок із золотими монетами.
Син. А що трапилось далі?
Тато. Тішилися
діти, зрадів батько. Розумний він був, не розтратив цього золота, а віддав його
у придане найстаршій дочці. Пройшов рік, і знову Миколай приніс у ту хату
золото. Батько віддав заміж другу дочку, а те золото дав у придане їй.
Син. І знову ніхто не бачив?
Мама. Ніхто, але
з тих пір чоловік не спав, а сидів біля вікна, щоб побачити свого рятівника. І
побачив, коли Миколай приніс і ще раз мішечок з грішми. Вибіг батько, залився
сльозами і дякував йому щиро за допомогу.
Тато. Засмутився
Миколай, що його побачили і впізнали, і просив чоловіка, щоб нікому не
розповідав про нього, бо він не хоче слави, а лише прагне допомагати бідним.
Хоч жив Миколай у далекій Малій Азії, у місті Мири, та слава про нього
розійшлася по всьому світу. Його ім’ям називають церкви.
Син. А що ще робить Миколай?
Мама. Ще Миколай
боронить людей від стихійного лиха, найбільше він опікується тими, хто
перебуває у плаванні.
Дочка. Він дуже любить людей! Так батьку?
Батько. Так доню.
Любить людей і шанує заповіді Господні: Любив ближнього як самого себе, бо
віддавав йому все своє, був милосердним і співчутливим.
Мама. А тепер помоліться і лягайте спати.
Дочка. (молиться)
Втомлена, іду я спатки,
Сон стулив вже оченятка;
Добрий Янголе, святий,
Тихий сон мені навій.
Коли я що зле зробила,
Наді мною білі крила
Ти, як завше, розпусти –
Все пробач і захисти.
Син. (молиться)
Святий Миколаю,
Прийди до нас з раю,
Принеси нам дари
Кожному до пари.
Цукерки смачненькі,
Булочки пухкенькі,
Книжечок багато
Читати у свято.
Дія 2
Дія відбувається на небі. Спереду сцени – хмари, за
хмарами – синє небо. Ангелята складають іграшки в торбинку.
1-е Ангелятко.
Чи ж ви, Ангелята, забули що свято.
Йде свято Миколая,
Що в те свято обділяє
Він гостинцями дітей?
То ж давайте приготуєм
Кіш з гостинцями для нього.
2-е Ангелятко.
Справді, завтра свято.
Гостинців багато треба приладнати
До кожної хати.
Гей жваво до діла,
Щоб праця горіла.
Хто що має тут, – давай.
Щоб святитель Миколай
Кіш заповнений застав!
Гей час праці, не забав!
3-е Ангелятко.
Справді, завтра свято,
Гостинців багато
Треба дітям приладнати.
Я вже наготовив хлоп’ятам завзятим
І рушниці, і шаблі булатні.
Хай у те козацтво,
А чи в стрільчиків милих
Граються і набираються
Завзяття і сила.
Гей, маю для них
Ще сурми та литаври,
Хай нагадують вони
Їм те лицарство славне.
4-е Ангелятко.
А я також дари гарні
Маю для дівчаток –
Карооких, синьооких
Лялечок багато.
І для лялі – одяг гарний
І постіль біленьку,
І ліжечко, і посуд
Кухонний гарненький, –
Хай учаться господарить
З малечку дівчата:
Пикти, варить, вишивати,
І шити і прати.
Нехай вчаться лад держати
В хаті вже від нині.
Щоб виросли з них розумні
Пильні господині.
5-е Ангелятко.
Солодощів наносив я,
«Фортуни нової» –
Нехай своє їдять діти
В щасті та спокої.
Є «солодка історія», –
Щоб своє минуле так
Любили, як цукерки,
Щоби не забули,
Чиї вони, яких батьків
І яка їх слава,
В чиїх руках процвітала
Рідная держава.
Є ще інші солодощі,
А все своє, рідне, –
Щоб личенька у діток
Були здорові, погідні.
6-е Ангелятко.
А я діточкам приношу
Корисні гостинці:
Хустинки та панчішки теплі,
Шапочки дитині,
Теплі рукавички,
І щіточки – зубочистки,
Добрі черевички, –
Знаю, всього того діти
Потребують дуже,
Все це довше, як ласощі,
Діточкам послужать.
7-е Ангелятко.
Я
приношу фарби, кисті,
Зшитки з образками,
А старшеньких обдарую,
Гарними книжками.
Нехай діти всі читають
Книжки та журнали,
Щоб мудріші, веселіші,
Розумні ставали.
Чую шелест десь тут близько, –
Що це бути може?
Так товчеться не спокійно,
Певно, щось ворожить.
Антипко 1. (Висуває
голову)
Вибачте, що Вас тривожу,
Ангелята з неба,
Та скажіть, чи різок вам
На дітей не треба?
1-е Ангелятко.
А чого ти тут приходиш
Та чому з’явився тут ти?
В радощі, в таку хвилину
Тут тобі не треба бути!
Антипко 2.
Чи думаєте, що добрі
На землі всі діти?
Там – не небо, не ангели –
Паді в наші сіті чимало:
Є там діти,
Що для мами та для тата
Аж із ранку до вечора
Через них пригод багато.
Антипко 1.
Сльози ллє нещасна ненька,
В горі батько не щасливий:
Діти їх до збитків скорі,
До науки – то ліниві.
Все сваряться із ріднею,
В бійці часто я їх бачу,
Неслухняні та нечемні,
А скараєш – то ще плачуть.
Їх книжки та зошити – не чисті,
І самі вони – немиті,
Я на них різки тут маю
Їх, звичайно, треба бити.
2-е Ангелятко.
Як так кажеш, то лиши
Кілька різочок, Антипку, -
Може, й, справді, треба буде,
Та тікай із неба швидко!
Антипко 2.
Ой, тікаю, вже тікаю,
Бо для мене тут за ясно,
Я темряву тільки люблю,
Люблю лиш, як світло згасне,
Їду дітей лихих шукати –
Чи знайду їх ще на світі –
І потішу пекло наше,
Що ще є нечемні діти?
3-е Ангелятко.
Слава
Богу, що забрався
Вже Антипко той безп’ятий,
Боже – Отче, не дай злому
Діточок у сіті взяти.
Та гаразд, вже все готове,
Можна дари роздавати. (Чути
дзвони)
4-е Ангелятко.
Яка втіха, який рай, -
Іде святий Миколай!
Йде святий вже Миколай,
Співом його привітаєм,
Ну ж, навколішки ставаймо,
Разом пісню заспіваймо.
Миколай.
Слава Богу, добрі люди!
Хай Вам завше добре буде!
Хай кожного часу і
кожну годину
Господь вам поможе,
В біді не покине.
По землях далеких із краю у край
Спішив я до вас на гостину.
Україна наша – то сам
божий рай –
Красива, чарівна,
родинна.
Як живете, мої любі діточки кохані,
Чи вчилися добре в школі, чи були
слухняні!
Чи знаєте ви молитви,
вірші, коляду?
Хто розкаже,
заспіває, - дарунки знайду.
Дитина 1.
Розв’язала посивіла
Баба віхола мішок,
Розтрусила білий-білий
На дахи домів сніжок.
Наскладала цілі гори –
Кучугури надворі,
Щоб санчатами з розгону
Вниз з’їжджати дітворі.
Дитина 2.
Не знайти доріг додому,
Позамітано стежки,
Гілки хиляться додолу,
І не видно вже ріки.
Снігу випало багато,
І мороз пече. – Дарма!
Йде до нас веселе свято –
Без зими його нема.
Дитина 3.
Не страшні нам сніговиці,
Нас, Морозе, не займай,
Бо до нашої світлиці,
Прийде святий Миколай.
По засніженому листу
Через поле, ліс і гай
У нових санях іскристих
Десь вже їде Миколай.
Дитина 4.
Ми йому буквами дрібно
Помережили листи,
Щоби знав, кому потрібно,
Що і як, й куди нести.
Знаєм, що йому приємно
Йти до добрих малюків. –
Загалом ми зовсім чемні,
Тільки трішки пустуни.
Дитина 5.
Всі ми вірим, Миколаю,
У дівчаток і хлоп’ят
Всі бажання відгадаєш,
Бо не можеш не вгадать!
Може, хтось писать не вміє,
Та конверта надіслав.
Кольорову свою мрію,
Як умів, намалював.
Дитина 6.
Любий Отче надаремно
Не труди стареньких ніг.
Подарунки можеш, певно,
Поскладати під поріг.
Чи цукерок під подушку,
Чи горішків в чобіток,
Чи в кишеньку спілу грушку,
Чи монетку в кулачок.
Дитина 7.
Що захочеш, де захочеш,
Як захочеш поклади,
Але дуже просим, Отче:
Не забудь лиш – прийди!
Миколая в кожній хаті
Ген – від міста до села
Буде дуже-дуже ждати
Українська дітвора.
Миколай.
На цім дякую діти,
За ваші труди,
Бачу, що не
помилився,
Що зайшов сюди.
Добре вчіться, слухайтеся
Й маму і тата, –
То буде вам всім від Бога
Щедрая заплата.
Хай вас мати
Пресвятая
Завжди боронить,
Ангел хай допомагає,
Бог благословить!
А ми з вами, Ангелятка, рознесем
дарунки дітям. (Миколай
підходить до дітей, що сплять)
Миколай.
Мир домові цьому!
Слава Всевишньому на небі і на землі!(Подає Ангелам дарунки, вони кладуть їх на ліжка)
Син і Дочка. (Прокинувшись)
Дякуємо, святий Миколаю,
Що ви про нас не забули.
5-е Ангелятко.
Щедрий праведнику Божий,
Тут живуть прекрасні діти,
Наче цвіт весняний гожий.
Ми ж усі цієї ночі
Скільки світа проходили –
А, які були дарунки, –
Всі роздали, розділили.
6-е Ангелятко.
Що ж тепер їм подаруєм? (Показує
на дітей у залі)
Наші сани – вже порожні,
А ті діти Українські –
Красні, милі і побожні.
5-е Ангелятко.
Може,
в небо завернути?
6-е Ангелятко.
І дарунків ще набрати?
Миколай
Не забув я, слуги Божі,
Про Українську дітвору,
Я про них найбільше думав,
Як з святого вийшов двору.
Та не забавки дитячі,
Ані ласощі, ні лялі
Їм потрібні, щоб
втішати
Їхні смутки, їхні
жалі.
Я зішлю їм цієї ночі
Кращі скарби, кращі дари:
Милосердя й Божу ласку
Я несу їм із-за хмари.
Мир і спокій я
принесу
В кожну їхню скромну
хату,
А в серцях любов їм
створю
І надію пребагату.
7-е Ангелятко.
Діти, а може, хтось із
вас отримає листи від святого Миколая? Ось
такі:
Лист від Миколая до нечемної
дитини.
Ти, дитино моя мила,
Маєш тут, що заслужила.
Я до тебе загостив
І дарунок тут лишив.
Що не слухала ти тата,
Ані мами, ані брата,
Тому різку, як той гай,
Дає святий Миколай.
Різка та – на знак, дитино,
Що за зле завжди карають,
А й горішки ті в торбині
Щось тобі сказати мають:
Як ядро те солоденьке
Завжди є в твердій лушпині,
Можеш ти здобути нині.
1-е Ангелятко.
Лист від Миколая до чемної
дитини.
Мамусиній господині,
Що порядок любить все,
Даруночки несу нині,
Бо дитина на них жде.
Ой, голубко моя, крале,
Слухай маму все свою, –
То не тільки книжки й лялю,
А й цукерки принесу.
Дитина 8.
Святий владико, Миколаю,
Тебе ми ждемо вже давно.
Що нам несеш – про те не знаєм,
Та просим Тебе одно:
Ти нашим родичам дай силу,
Щоб виховати нас могли
Й тієї втіхи щоб дожили,
Щоб доросли їх діточки.
Дитина 9.
А українському народу
Ти добру долю принеси.
Усяке зло й лиху недолю
Ти від народу відверни.
А нам в здоров”ї дай зростати,
Завзяття й силу нам подай,
Щоб ми з руїн могли підняти
І звеселити рідний край!
Дитина 10.
Святий Отче, Миколаю,
Щиру дяку Ти прийми,
Що побув тепер між нами,
Українськими дітьми!
Дитина 11.
Будем родичів любити,
В школі будем уважати
І чим зможемо, будемо
Всім убогим помагати.
Ти, наш Отче, будь прихильний,
В добрім ділі помагай,-
Будем щасливі, бо з нами
Святий опікун – Миколай!
Пісня “Робіть добро”
Немає коментарів:
Дописати коментар