Нам пора для України жить.
Цього року світ відзначає 100-річчя з дня початку
Першої світової війни, яка змінила життя і долю багатьох народів. А ми згадуємо
100-ліття від дати створення легіону Українських Січових стрільців, який став
безпосереднім учасником воєнних дій цієї війни та передвісником української
національної революції.
Перша світова війна
виявилася для нашого народу національною трагедією, бо українці воювали один
проти одного в складі ворогуючих імперських армій. – Російської та Австро-Угорської
імперій.
У своєму зверненні до
народу стрільці заявляли: «Ми пішли в світову війну лише тому, щоби наша
Україна, в часі цього всесвітнього смертельного спору могла проголосити, що є і
хоче бути, хоче мати своє місце під сонцем…»
Поговоримо про тих, хто
прагнув « …у люту днину підняти схилену калину, розвеселити Україну»
Ой у лузі червона калина
Ой у лузі червона калина похилилася,
Чогось наша славна Україна зажурилася,
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну
Україну, гей! Гей! розвеселимо!
Маширують наші добровольці у кривавий
тан
Визволяти наших українців з московських
кайдан.
А ми наших братів-українців визволимо,
А ми нашу славну Україну, гей! Гей!
розвеселимо!
Гей, у полі ярої
пшенички золотистий лан,
Розпочали стрільці українські
з москалями тан!
А ми тую ярую
пшеничку ізберемо,
А ми нашу славну
Україну, гей! Гей! розвеселимо!
Як повіє буйнесенький вітер з широких
степів,
То прославить по всій Україні Січових
стрільців,
А ми тую стрілецькую славу збережемо,
А ми нашу славну Україну, гей! Гей!
розвеселимо!
Вірш «Єднаймось,
брати-галичани».
Єднаймось, брати-галичани,
Не час на роздори, не час.
Бо нам ген великдень настане,
І доля всміхнеться до нас!
Від
Чорного моря до синіх Карпат
Одна
нероздільна родина.
Без панства, без рабства, насильства і
зрад
Одна
самостійна Україна.
Почують це гори і доли,
І блекот гарматний, і спів.
А жовто-блакитні прапори
Замають наш Київ і Львів.
Тоді усміхнеться
Україна,
І вільне козацтво, і
Січ.
І знову та слава
засяє,
Засяє понад цілий
світ.
На прикладах Франкової
любові до України виховувалися сотні тисяч юних галичан, вони сповідували
національну ідею, їхнім девізом стали слова Каменяра: «Ми мусимо навчитися чути
себе українцями».
«…
Гей, Січ іде!
Підківками
брязь:
В
нашій хаті наша воля,
А
всім зайдам зась!»
Каменяр усім серцем вітав
віковічні прагнення рідного народу до соборності, радів, що він, хоч і
гноблений, бідний, хоч поволі, усе ж піднімається, дедалі сильніше прагне до
світла, правди і свободи й шукає до них своїх шляхів. Великий митець гаряче
вітав створення легіону УСС і дав батьківське благословення своїм синам Петрові
й Тарасу, які пішли воювати за Україну.
Із січовими стрільцями цю
геніальну людину єднали хоча недовгі, але дружні й міцні зв’язки. Палкий
патріот і син свого народу, Іван Франко підтримував національно-визвольну
боротьбу в роки Першої світової війни.
Пісня «Не пора» на вірш
Івана Франка та музику Дениса Січинського стала улюбленою піснею стрілецтва.
« Не пора »
Не пора, не пора, не пора
Москалеві й ляхові служить;
Довершилась України кривда стара
–
Нам пора для України жить!
Не пора, не пора, не пора
В рідну хату вносити
роздор.
Хай пропаде незгоди
проклята мара,
Під Украйни єднаймось
прапор!
Бо пора це великає єсть
У завзятій, важкій боротьбі –
Ми поляжем, щоб славу, і волю, і
честь,
Рідний Краю, здобути Тобі!..
Вибухнула світова війна.
Створено Українську Бойову Управу на чолі з Кирилом Трильовським. Кинуто заклик
до молоді вступати до лав Українських Січових Стрільців.
Вірш
«Вставай, Україно, вставай!»
Вставай,
Україно, вставай,
Виходь
на дорогу свободи,
Де
грає широкий Дунай,
Де
ждуть європейські народи.
Вставай
та кайдани порви,
Дай
познак, ясніший від грому,
Що
ти не рабиня Москви,
Й
рабою не будеш ніколи.
Вставай,
Україно, вставай,
Єднай
Чорне море й Карпати,
І свій
переболений край
Не дай
ворогам розламати.
Батьком Галицької Січі, з
якої постали Українські Січові Стрільці, був відомий публіцист, адвокат Кирило
Трильовський, родом із сім’ї священника Золочівського району на Львівщині.
Він добре знав Івана
Франка, дружив із Василем Стефаником, писав вірші, укладав поетичні збірки,
став автором пісні-маршу «Гей, там на горі Січ іде»
Гей, там на горі Січ іде…
Гей, там на горі Січ іде,
Гей малиновий стяг несе, гей,
малиновий…
Приспів. Наше славне товариство
Гей, марширує: раз, два, три.
Гей,
попереду кошовий,
Гей, як той орел степовий, гей, як той
орел…
Приспів.
Гей, отамане, батьку наш,
Гей, веди, батьку, вперед
нас, гей, веди, батьку…
Приспів.
Гей, повій, вітре, зі степів,
Гей, дай нам силу козаків, гей, дай нам
силу…
Приспів.
Гей, дай нам силу й відвагу,
Гей, Україні на славу, гей,
Україні…
Приспів.
На це звернення відгукнулося
українське населення краю. Зібралося 28 тисяч добровольців. Від вересняит1914
року веде свій початок новітнє українське військо. Це була, мабуть, єдина у
світовій історії армія, яка не мала свого тилу, запасів зброї, жодного заводу
по випуску озброєння й амуніції. Про них навіть вороги говорили, що армія ця не
допустила жодного факту жорстокості чи мародерства, не знищила жодного
полоненого.
Дзвенять шаблі, як сонце, сяють.
Гримлять пісні, аж земленька свята
Дрижить під нами дорогая,
За волю смерть нам не страшна!
Танець «Там на горі, на Маківці»
За право народу України мати свою
державу, пішли на смерть. Вони стали до бою проти всього світу, бо не було і
досі нема в нас союзників. Вони воювали сам на сам проти всіх ворогів України,
знаючи, що допомоги не буде нізвідки. Знали, що вистояти майже неможливо. Але
все ж гордо піднесли наш блакитно-жовтий стяг і пішли в бій. Пішли з піснями,
які складали самі, і які вічно співатиме наш народ.
Пісня «За Україну»
За Україну! З огнем завзяття
Рушаймо, браття, всі вперед!
Слушний час
кличе нас –
Ну ж бо враз
сповнять святий наказ!
За Україну, за її долю,
За честь і волю, за народ!
О Україно! О
рідна ненько!
Тобі вірненько
присягнем
Серця кров і любов –
Все тобі віддати в боротьбі!
За Україну, за
її долю,
За честь і
волю, за народ!
Вперед же, браття! Наш прапор має,
І сонце сяє нам в очах!
Дружний тиск, зброї
блиск,
В серці гнів і
з ним свобідний спів:
За Україну, за її долю,
За честь і волю, за народ!
Восени і взимку 1914 року, навесні 1915
року легіон УСС успішно вів воєнні дії в Карпатах проти російських військ,
зокрема на горах Ключ, Маківка, у боях за Самбір, Стрий, де стрільці вкрили
себе невмирущою славою.
Густо падали жертви під час боїв, густо
росли білі березові хрести на стрілецьких могилах, однак на зміну загиблим
вливалися інші сили із числа добровольців. Ніщо не могло зупинити січовиків
виборювати кращу долю для свого народу.
Збройний
виступ українців у Львові, 1 листопада 1918 року, очолив Дмитро Вітовський і
забезпечив проголошення ЗУНР. Мета УСС з якою вони ішли на боротьбу в 1-шій
світовій війні, ними ж була досягнута.
Проіснувала ЗУНР від 1 листопада 1918 року до 15 липня 1919 року і
впала під переважаючими силами ворогів-поляків. Відступивши в Наддніпрянську
Україну, Українська Галицька армія опинилася в так званому чотирикутнику смерті
і змушена скласти зброю.
Лише невеликій частині вдалося
повернутися в Галичину. Інші ж віддали своє життя за волю, за кращу долю
народу, за Україну.
Понад 40 тисяч юнаків, синів нашої знедоленої Галичини, які в
буревісному 1918 році підняли свою голову, віддали життя за волю, за кращу долю
народу Україну.
Засумуй, трембіто, та й
по всьому світу,
Що пропало галичанам
сорок тисяч цвіту.
Засумуй, трембіто, понад
Карпатами,
Щоб не ждали синів з
войни ні батько, ні мати.
В ті буремні роки Української революції Західна та Східна Україна
ненадовго, але все ж таки об’єдналася в єдину державу і саме Українські січові
стрільці стали одними з перших, хто розпочав цю справу.
Пісня «Йде Січове військо»
Йде Січове військо та співає стиха:
Як поборем воріженьків,
не буде в нас лиха.
Йде
Січове військо в боротьбу криваву;
Як
поборем воріженьків, здобудемо славу.
Йде Січове військо, пісня
степом лине:
Як поборем воріженьків,
слава не загине.
Стрілецтво
дало нам не тільки невмирущі приклади боротьби за волю України, а й цілу плеяду
легендарних поетів, композиторів, художників, скульпторів, артистів. Це Роман
Купчинський, Михайло Гайворонський, Степан Чарнецький, Юрій Шрумеляк та багато
інших. І нині. І вічно співатиме український народ їх пісні: «Ой у лузі червона
калина…», що стала гімном січових
стрільців, «Журавлі», «Гей, видно село», «Човен хитається», «Бо війна війною».
Вдалині село, широке село
показалось,
Січові стрільці, до нього
наближались
Ми йдемо в бій за волю
воювати,
Народ із ярем визволяти.
Пісня «Ой, видно село »
Гей, видно село, широке село під
горою,
Гей, там ідуть наші Січовії
стрільці до бою,
Іде, іде військо крізь широке
поле,
Хлопці ж бо то, хлопці – як
соколи!
Ха-ха,
ха-ха,
Ха-ха-ха-ха-ха-ха,
гей!
Дівчино, рибчино, чорнобривко
моя,
Вийди, вийди, вийди, вийди
Чимскоріше до вікна,
Хлопці ж бо то, хлопці –
Як соколи!
Гей, видно село, широке село під
горою,
Гей, там ідуть наші Січовії
стрільці до бою,
Попереду славні старші отамани.
Хто охоту має, на йде з нами!
Ха-ха,
ха-ха,
Ха-ха-ха-ха-ха-ха,
гей!
Дівчино, рибчино, чорнобривко
моя,
Вийди, вийди, вийди, вийди
Чимскоріше до вікна,
Хлопці ж бо то, хлопці –
Як соколи!
Гей, видно село, широке село під
горою,
Гей, там ідуть наші Січовії
стрільці до бою,
А хто піде з нами, буде славу мати,
Підем за
Україну воювати!
Ха-ха,
ха-ха,
Ха-ха-ха-ха-ха-ха,
гей!
Дівчино, рибчино, чорнобривко
моя,
Вийди, вийди, вийди, вийди
Чимскоріше до вікна,
Хлопці ж бо то, хлопці –
Як соколи!
Стрілецькі пісні проривались крізь тюремні грати і дійшли до
наших днів, щоб своїми передзвонами будили пам’ять, совість, честь людську.
З героїчними піснями
творилися ліричні пісні про кохання, адже січові стільці були такі молоді.
Пісня
«Бистра вода»
Бистра вода, бистра вода
Беріженьки зносить,
Молодий стрілець, молодий
стрілець
Отамана просить.
Пусти
ж мене отамане
Із
поля додому,
Бо
заплакала, бо затужила
Дівчина
за мною.
Пущу тебе, пущу тебе,
Але не самого,
Осідлай коня, осідлай
коня
Коня вороного.
Напевно і кам’яне серце
здригнеться, почувши щемливу мелодію, в якій стільки невимовного болю,
бездонного жалю, глибокого відчаю… Сто років виповнюється з того моменту, як
почала вона звучати по Україні та по всьому світу, по тих краях, куди доля
закинула українців. Такі могутні крила пісенним журавлям дали брати Левко та
Богдан Лепкі.
Пісня «Чуєш, брате мій…»
завжди звучала із уст стрілецтва у хвилини туги. Її співали над могилами
січових стрільців, а пізніше – усіх патріотів України. З 1939 року ця пісня, як
інші стрілецькі твори, заборонена. І навіть якщо хтось наважувався її співати,
то при цьому не згадувалося про авторів. Тому багато поколінь сприймали її як
народну. Пісня «Чуєш, брате мій…» перекладена на багато мов світу і за
кількістю перекладів поступається лише «Заповіту» Тараса Шевченка.
Танець «Чуєш, брате мій…»
Українська незалежність
дається нам нелегко. Після 23 років розбудови Держави ми відчули: мусимо стати
на боротьбу за свою гідність і волю.
На Київському Євромайдані
українці повернули собі те, що їм належить по праву, - владу над своєю долею.
Нині, відзначаючи
столітній ювілей січової стрілецької слави, вклоняємося українським героям
Небесної сотні. Їхня жертовність мусить стати віднині найвищим суддею всіх
наших справ.
Вірш «Вкраїна розквітне»
Небесна Сотня в вирій полетіла,
Злетіла в небо, у рай
золотий,
І душі віддала за нашу
Україну,
Полишила світ сей, для
всіх дорогий.
І мріє про
щастя, і мріє про волю,
І мріє лише про
Вкраїни добро,
Щоб нас не
гнітило, щоб нас не боліло
Чуже, і важке,
і пекуче ярмо.
Не буде боліти! Вкраїна
розквітне,
І вільно стане,
прославить свій стяг!
Небесная Сотня у вирій
злетіла,
І житиме слава про неї в
віках!
Безсмертна пам’ять героїв Небесної Сотні стала нині святою.
І виросли знову
могили героїв. І знову схилилася над ними в сльозах Україна.
Своїми життями, як і сто
літ назад січові стрільці, герої заплатили за усвідомлення нами істини, що
несвобода, гніт, приниження для українців є неможливими.
Своїми світлими душами
помолімося за них, обіцяймо бути їхньої пам’яті.
В моїй
країні сьогодні траур…
Гудуть Карпати, реве Дніпро.
Над вбитим плаче безсила мати,
Чи рідний, чи чужий – вже все
одно.
Їх не вернути, їх не забути.
Бо в пам’яті немає забуття.
Вони Герої, вони Безсмертні.
Вони віддали за нас Життя!
Вічна пам’ять!!!
Хвилиною мовчання вшануємо
пам’ять героїв – Українських Січових стрільців, героїв УПА, героїв Небесної
сотні, героїв, що захищали незалежність на сході України.
Є на світі одна Україна, як тільки одна є в нас мати,
і їй наша найсвятіша, дитинна любов! Є одна Україна, як одна Мати Божа, і перед
образом святої Матері, що у світ наш Бога принесла, повторимо заповітне
Тарасове слово:
«Свою
Україну любіть,
Любіть її. Во врем’я люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.»
«Прийми, Боже, молитву
своїх дітей, бо ми просимо за Україну, за рідну Матір і молитва наша праведна,
як і любов».
Дорога наша Матінко
Небесна, Пресвята Богородице, просимо
Тебе, візьми всіх нас і нашу Україну під
свій покров і захисти від всякого зла, насильства, кровопролиття, випроси у
Свого Сина для нас і нашого народу мир, любов, порозуміння, добре майбутнє.
Україно,
молюся за тебе,
Як за
матір гріховно-святу,
За
блакить твого вічного неба
І за
ниву твою золоту.
Душу схиляємо нині
До пресвятих молитов,
Боже, даруй Україні
Волю, добро і любов.
Отче
наш, у твоїм часоплині
Все
минає – ридай, не ридай.
Боже,
вибач гріхи Україні
І
надалі грішити не дай.
Боже, Отче Всемогутній,
Захисти коханий край,
Дай нам вийти у майбутнє,
Мужність і сміливість
дай.
Світ за мить, за крок до
катастрофи,
«Господи, помилуй!» – на
вустах,
Розпинають душу України
На хрестах лукавства та
незгод…
Дай прозрінь, воскреслий
Божий Сину,
Зберегти нам в єдності
НАРОД!
Молитва за Україну, за мир і спокій
Отче наш!
Молимось до
Тебе за мир і спокій
Для нашої
великої родини.
Дай нам, Боже, жити в любові до ближнього,
У повазі до
прав і свобод кожного,
Не розпалюючи
непримиренності.
Царю
Небесний!
Вірю в
нашу єдність, бо це велика сила Твоя!
Вірю в
силу духу нашого, бо це є чудо творіння Твого!
Вірю,
що ці слова зупинять темні сили!
Нехай
ця битва на небі закінчиться перемогою світла!
Слава Тобі, Боже!
Хай животворна
роса впаде на наші землі.
Нехай
вгамується розбрат.
Нехай зникнуть
заздрощі й розпалення пристрастей,
Щоб полюбили ми
одне одного і, як одне ціле, перебували в Тобі.
І
допоможи нам знайти примирення.
Захисти
найменш захищених.
Осуши
сльози заплаканих,
Зміцни
віру тих, хто сумнівається.
Пошли
в наші серця любов одне до одного, мир і спокій.
Господи! Благослови Україну і всі родини наші.
Навчи нас не
продавати свою совість ні дешево, ні дорого.
Захисти нас від
ворогів видимих і невидимих,
Що хочуть
поневолити нас.
Дай
нам, Боже, мати вільне життя.
Дай
кращу долю нашому народу.
Дай
нам єдність, мир і спокій.
Господи!
Збережи Україну.
Боже,
прийми мою молитву!
ЗА УКРАЇНУ! ЗА МИР І СПОКІЙ!
ЗА УКРАЇНУ! ЗА МИР І СПОКІЙ!
ЗА УКРАЇНУ! ЗА МИР І СПОКІЙ!
Р. Лижичко
Пісня
«Господи помилуй»
Танець «Молитва»
Це моя і твоя війна
за мою
і твою свободу.
Ти із
заходу, я зі сходу –
ми
щаслива одна сім’я.
І
ніхто нас не роз’єднає,
нас
ніколи ніхто не здолає,
бо ми
разом – могутня сила.
Це моя
і твоя Україна.
І весь світ нас з тобою
знає.
Нас з тобою весь світ
поважає,
бо ми биті, та не
подолані,
ми з тобою ніким не
підкорені!
А нам брешуть, а нас
обманюють.
Нас, мов звірів, з тобою стравлюють,
але марно – дешева акція.
Я і ти – то Велика нація!
І
ніхто нас не роз’єднає,
Нас
ніколи ніхто не здолає.
Ми тут
вільні, царям не вклонимось,
Ми
ніколи їм не підкоримось!
Бо нам
воля дорожче золота.
Наше
слово б’є краще молота.
Я і ти
– це велика сила.
Я і ти
– це і є Україна.
Пісня «Чом,
чом, чом, земле моя»
Чом, чом, чом, земле моя,
Так люба ти
мені.
Так люба ти
мені?
Чом, чом, чом,
земле моя,
Чарує так мене
краса твоя?
Чим,
чим, чим манить мене
Пташні
твоєї спів.
Пахучий
цвіт лісів?
Чим,
чим, чим манить мене
Вода
річок твоїх, що тут пливе?
Тим, тим, тим дитино,
знай,
Що тут ти в
цвіті літ
Пізнала щастя
цвіт,
Тим, тим, тим,
дитино, знай
Що ті поля й
ліси – твій рідний край.
Не розчаровуйся в Україні.
Немає єдності у нас –
То наша головна провина
За весь неволі довгий час.
Не розчаровуйся
в Україні.
А розумій її
печаль.
Що робиш ти для
неї нині –
У себе спершу
запитай.
Не розчаровуйся
в Україні,
Вона свята, а
грішні – ми .
В її недолі
часто винні
Її ж бо дочки і
сини.
Не розчаровуйся в Україні,
Ідеї волі певним будь,
Бо тільки той є справжнім сином,
Хто вміє неньки біль збагнуть.
Не розчаровуйся
в Україні,
Вір, що мине
важка пора,
Розквітне
пишний цвіт калини
В садах
достатку і добра.
Єднаймося, браття! Хай чиста іскрина
Запалить любов’ю гарячі серця,
Й піснями наповниться вся Україна
Від щастя, якому не буде кінця!
Вкраїнці,
українці, земляки!
Мої сучасники й
мої нащадки!
Єднайте націю у
всі віки.
Поділена не
встоїть – може впасти!
Гімн України
Немає коментарів:
Дописати коментар